Любий Читачу!

Сьогодні ми пропонуємо твоїй увазі поезію видатного українського публіциста, літературного критика, доктора філософії, поета, Українця - Євгена Сверстюка.
В рубриці репресованим поетам вже звучало не раз його слово, присвячене Василю Стусу. Крім того багатьом з нашої громади випала щаслива нагода чути живе слово Євгена Сверстюка під час його виступу на міжнародній конференції "Голодомор 1932-33 років в Україні". Зараз ми подаємо деякі з поезій Євгена Сверстюка, написані в період ув'язнення в таборах суворого режиму.
Короткі біографічні дані): Євген Олександрович Сверстюк народився 13 грудня 1928 року на Волині, в селищі Сільце Горохівського повіту. Після війни закінчив середню школу в місті Горохові, Львівський університет (відділ логіки та психології при філологічному факультеті). Аспірантуру закінчив при науково-дослідному інституті психології. Працював викладачем кафедри української літератури Полтавського педінституту, потім в редакції журналу "Вітчизна", нарешті старшим науковим співробітником інституту психології, систематично звільнявся з ідеологічної роботи, до арешту працював секретарем в "Українському ботанічному журналі".
14 січня 1972 року був заарештований разом з групою української інтелігенції. Після 15 місяців слідства отримує 7років таборів суворого режиму та 5 років заслання. I це все за те, що встановили, буцім-то есеї "Собор в риштованні", "Котляревський сміється", "На мамине свято" - це документи, виготовлені і розповсюджені з метою підриву і ослаблення радянської влади. В 1984 році повернувся до Києва, де залишилась сім'я, отримав роботу столяра, з якої й вийшов на пенсію. В 1993 році вийшла книжка "Блудні сини України", 1999 році - книга вибраних есеїв "На святі надій". За книгу "Блудні сини України" отримав Шевченківську премію. Та найважливіше звання, яке заслужив незламний поет - лицар чести і совісти України, адже вийшов з нерівного двобою з режимом - переможцем, з високо піднятою головою, не поступившись ні переконаннями, ні совістю. Це звання дали йому мільйони вдячних українців, але не уряд. Закінчимо словами самого Євгена Сверстюка про себе: "Повідомлення про реабілітацію не отримував і не бажаю отримувати. Радянський режим не повинен мене реабілітувати, оскільки я навіть на слідстві відмовився від назви "радянський критик". Від українського уряду прийму співчуття, коли він виросте до того, щоб віддати честь мені і сотням, тисячам таких".