Святвечір, Вілія, Багата кутя

Для українців, так само як і для всіх інших народів християнського світу, Різдво Христове - одне з найвеличніших християнських свят. Українці святкують його за Юліанським календарем, 7 січня. 6 січня - Святий вечір.
Оскільки 6 січня ще останній день посту, тому на святкову вечерю готуються винятково пісні страви, а їх має бути 12. Найбільше дотримуються звичаю в сільській місцевості, тому опишемо це чарівне свято так, як його святкували наші предки і продовжують святкувати й зараз на селі.
Зима. Село потонуло в білосніжному покрові. Мороз розмалював вікна сріблястими візерунками. Казкові дерева - всі у снігу та в інеї, немов кришталеві, сяють під променями сонця. Здається, що село ще спить, така кругом тиша. Але погляньте: над хатами в'ється дим - ознака життя. В хаті - кипить робота. А ще й яка! Адже сьогодні - Святий вечір зі всіма його таїнствами і чарами, якого з нетерпінням, особливим хвилюванням чекають усі - і малі, і дорослі. Жодне із свят не має такої кількості магічних дій, обрядів як різдвяне.
І першою магічною дію було колись добування нового вогню - до цього дійства господиня готувалася ще за 12 днів, і викрешує "новий вогонь". Цим вогнем розпалює в печі 12 полін, що теж готувала, сушила впродовж останніх 12 днів. Тепер можна готувати 12 святвечірніх страв. Найголовніша, звичайно, - кутя чи "багата кутя", саме так назвали тому, бо крім неї, готували ще 11 пісних страв. Ця ритуальна страва має такі складники: зерно пшениці, мак, горіхи, мед. У них вкладено символічний зміст: зерно ситне означає силу, здоров'я, мак - багатство, добробут, горіх - дружбу і любов у родині.
Особливої уваги заслуговує обряд "нести кутю на покуття". Найменший хлопчик в родині - "невинна душа" - надівши нові вовняні рукавички бере горщик з кутею і, несучи його декламує: "несу кутю на покуття, на зелене сіно, щоб курчата (або бджоли) сіли". На покутті робили кубельце з сіна, в нього й ставили горщик з кутею, прикривши хлібом з дрібкою солі. На покутті також ставили солом'яного дідуха - останній сніп жита чи пшениці з нового врожаю. Навесні цей сніп обжинали й висівали в полі у вигляді хреста - вірили, що він збереже врожай від негоди.
На стіл розкладають сіно - на знак того, що Ісус народився в яслах у сіні, - й накривають святковою скатертиною. У центрі стола ставлять тарілку зі свічкою - для поминання померлих.
Як тільки на небі з'являється перша зоря, родина урочисто сідає до столу. Наші предки вважали, що на трапезу Святвечора збираються всі душі померлих, тому про них теж дбали: і місце є їм за столом, і тарілка, в яку кладуть по ложці всіх страв. Але, власне, це не просто вечеря, а урочиста трапеза, тому їсти не поспішають, аж поки не виконані відповідні обряди. Проказують молитву за померлі душі, потім - "за себе". Після молитви господар урочисто запрошує всі мертві душі на святу вечерю: "Я їх стільки запрошую, скільки зернин у солодкій куті Божій". Родина починає і закінчує вечерю кутею, а запивають узваром, бо ж піст. Згодом діти виносять вечерю своїм хрещеним, а ті - також дають свою вечерю. На Гуцульщині й Покутті заможні ґазди несуть вечерю бідним. По вечері починаються ворожіння, заклинання, забави.

Колядування

Звичай колядувати - співати гуртом поетичні твори духовного змісту - існує і в Україні, і в Угорщині. Щодо змісту, то колядки відзначаються великою різноманітністю мотивів. Умовно можна визначити шість окремих груп, а саме: колядки з хліборобськими, мисливськими, військовими, казково-фантастичними, весільними та біблійно-релігійними мотивами. Вони охоплюють своїм змістом євангельські оповідання нашого життя, муки, смерть і воскресіння Христа, про Матір божу.

<Гой на річці на Іордані
Пречиста Діва Христа купала,
Як короля, вповивала,
У зірници колисала,
У зірници колисала -
У місяці заховала>.

Колядки біблійно-релігійного змісту, зазвичай, співають господареві, господині, старшим людям. Якщо в господаря є дочка на виданні, то колядують для неї, оспівуючи її красу, яку порівнюють з красою царівни або королівни:

Ой рясна, красна в лузі калина
А ще красніша Петрова дочка:
По двору ходить, як місяць сходить,
В сінечки прийшла, як зоря зійшла,
В хату прийшла, пани стрічають
Пани стрічають, шапки здіймають.
Шапки здіймають, її питають:
Чи ти царівна, не королівна?
То дівчина, Петрова дочка.
Ми її поважаємо
Святим Різдвом поздоровляємо
З отцем, із ненькою, і зо всім родом.

Подібних колядок, одна гарніша за іншу, - маємо велику кількість. Народна колядкова поезія має глибоку традицію, міцне коріння в історії та побуті. Завдяки нашим предкам вони дійшли до нас, отож і маємо можливість прилучитися до їх невичерпного джерела, особливо на різдвяні свята, коли колядки звучать неподібно і особливо піднесено.

Страви свят вечора

Відомо, що на Святий вечір готується 12 пісних страв. Їх набір суворо не обумовлений, але неодмінно на столі має бути головна страва - кутя. У Фастівському районі Київської області, наприклад, на різдвяний вечір готують: кутю, узвар, вареники з капустою, з грибами, з картоплею, з маком, (з яблуками, з вишнями), пиріжки з квасолею, холодець з риби, вінегрет, капусту тушковану з чорносливом, оселедець з цибулею, юшку з грибами, печеню (картоплю тушковану), з грибами, голубці з пшоном, рибу смажену. Багато хто готує ще млинці з гречаною кашею, капусту квашену з медом і олією, кисіль із сухофруктів.

Кутя

У давнину кутя готувалась із пшениці, потовченої в ступі. Але в наші часи, коли не у кожного вдома знайдеться ступа і пшениця, кутю готують з крупів, здебільшого з пшеничних чи перлових. Головна різдвяна страва вариться у посудині, яку використовують раз у рік, і тільки для цієї мети.
Крупу перебираємо, промиваємо, заливаємо холодною водою, даємо їй набухнути, відціджуємо, заливаємо киплячою водою, варимо протягом 1,5 години і знімаємо з вогню. Потім додаємо розтертий мак, розмочені родзинки, мелені горіхи, заливаємо узваром і розмішуємо.
На 2 склянки перлових крупів - 4 склянки води, 50 г маку, 50 г родзинки, 50 г мелених горіхів, 1 склянка узвару.

Узвар

Сушені фрукти і ягоди перебираємо, добре промивши, заливаємо водою і варимо. Основною вимогою при готуванні узвару з сухофруктів є дотримання послідовності закладання їх у каструлю під час варіння. Спочатку треба зварити до готовності сушені груші та яблука, а потім класти сливи, вишні, родзинки і дати один раз закипіти. Після цього проварюємо у фруктовому узварі мед, заливаємо ним зварені до м'якості фрукти та ягоди, доводимо до кипіння, ставимо в холодне місце й даємо настоятися протягом 5-6 годин.
На 1 склянку меду - по 100 г сушених груш, яблук, слив, вишень, 50 г родзинок, 1 л води.

Борщ з грибними вушками

Буряк і моркву обчищаємо від лушпини і цілими кладемо в каструлю з холодною водою і варимо 30-40 хв. Опісля зварені буряк і моркву виймаємо, доливаємо в ту же каструлю ще води, кладемо цибулю, сіль за смаком, кавову ложку кмину і продовжуємо варити хвилин 20. Під час варіння додаємо потерті на дрібній терці 1-2 помідори без шкірки, дрібку цукру. Як звариться цибуля - кладемо потерті на крупній терці буряк і моркву, даємо закипіти і знімаємо піну, щоб борщ був прозорим. За 30 хв. борщ можна подавати до столу. У тарілки кладемо по 1 ст. ложці сметани, 5-6 грибних вушок, подрібнену зелень, потім наливаємо борщ.
Грибні вушка
Фарш готуємо із сушених білих грибів, які замочуємо у холодній воді на ніч, вранці промиваємо, трішки проварюємо, проціджуємо, віджимаємо воду і смажимо на олії разом з цибулею.
Охолоджені гриби перемелюємо на млинку додаємо сіль, перець за смаком, розтовчений часник і добре вимішуємо.
Тісто для вушок
На 250 г борошна - 1 яйце, 100 г молока, трішки води. Вимішуємо тісто, щоб було тугішим, ніж на вареники, тоненько розкачуємо, вирізаємо з нього невеликою склянкою кружальця, які наповнюємо фаршем і зліплюємо, як пельмені.