Руслана: "Україна співає свої пісні"

3 червня у місті Пряшеві (Східна Словаччина) відбувся концерт переможниці конкурсу Євробачення-2004 Руслана Лижичко. Вона люб'язно погодилася дати інтерв'ю для нашого журналу.

Зустрічі в ім'я України

Руслана вела розмову в оточенні словацьких та угорських українців. Вона говорила про те, що коли на свято збираються українці, це завжди подія. Після Помаранчевої революції люди почали з гордістю казати: "Я українець, я з України".
Руслана: "Бачити щасливі очі українців по всьому світі є для мене найбільшою радістю. Великим щастям було для мене виграти конкурс Євробачення минулого року у Стамбулі. Мені важко було спершу говорити, що я з України. Але глядачі, очевидно, переймалися моїми бурхливими емоціями за сцени, і потім деякі молоді люди говорили мені, мовляв, справді варто поїхати в Україну, а окремі говорили прямим текстом: "Я хочу податися в Україну!"
Руслана вважає, що Помаранчева революція відкрила шляхи європейцям до нашої держави: "Приємно було приймати майже всю молоду Європу в Києві на телеконкурсі Євробачення-2005. А ще більше дивувалися, коли до нас іноземці зверталися нашою рідною мовою, кажучи: "Вітаємо тебе, Києве! Добрий вечір! Привіт, Руслано!" А потім вже починали розмовляти своєю мовою французи, португальці, іспанці, німці. Ви б знали, як Німеччина закохана в Україну! Уся Європа і світ має Україну як щось нове, перспективне. Так, ми молоді, але маємо давні історію і культуру. Подивіться бодай на такі регіони, як Гуцульщина, Волинь, Центральна Україна з її Трипіллям, Південну Україну, де була легендарна Скіфія. Тут буяла цивілізація вже кілька тисяч років тому. Ви подивіться, які чудові звичаї збереглися в Карпатах. Ми маємо молоду демократію і тому линемо у світ з дуже сильною творчою енергетикою. Я казала у Стамбулі, що Україна дасть світові значно більше, ніж візьме.

"Ми маємо свої пісні"

- Що Ви можете сказати з приводу засилля російської поп-музики? Що можна зробити, аби до українського слухача пробилася своя національна пісня?
- Я вважаю, що це залишок, або, інакше кажучи, інерція старої радянської традиції. При цьому я аж ніяк не хочу образити росіян. Вони так само були вражені подіями під час Помаранчевої революції і казали мені про свої відчуття, коли я була в Росії. У Москві мене вітали помаранчевими стрічками і навіть одягнути помаранчевий одяг, тобто для них було важливим привітати мене не тільки як співачку, а як українку. Ми йшли через російську митницю і нам говорили: "Українці молодці! Ми вам заздримо." Як зустрічали простих росіян, то вони нам щиро раділи. А щодо російської поп-музики, то я думає, що це є все-таки залишки популярності, адже сьогодні Україна навчилася по-справжньому співати свої пісні. Це сталося не тільки на Майдані, не лише на Євробаченні-2005, а в кожному українському серці. Українці, повірте мені, коли випивали чарку, вони завжди співали свої пісні, незалежно від того, що крутили на радіо чи телебаченні. Часто в мас-медіа відбивалися помилкові речі, і це залежало часто навіть не від думки людей, а від конкретного редактора, директора, якому здавалося, що так треба робити. Тому це був багато в чому штучний вибір.
Перебуваючи в артистичній подорожі в Харкові, Одесі, Запоріжжі, Дніпропетровську, на Донеччині ми зустрічали поселення, де говорять надзвичайно чистою, прозорою українською мовою, не засмічена жодним суржиком. Йдеться про містечко Слов'янськ на Донеччині, Чергігівщину, Полтавщину.
Крим під час Помаранчевої революції був завжди з нами. Звідти хлопці на конях їхали до Києва, ви можете собі таке уявити? Ми підтримували зв'язок із Сімферополем, Севастополем. Активізувалися всі кримські татари, вони не були байдужими, були разом з Україною. Мій добрий друг Олесь Санін з Луцька, який знімав фільм "Мамай", добре знає кримчаків. Він сказав мені: "Крим буде з нами".

"Україну змінити неможливо"

- Чи дасть шанс Україні Помаранчева революція стати об'єднаною і сильною?
- Українці навчилися говорити самі собі правду, що оце є біле, а ось це - чорне. Зараз дуже важко нав'язати людям якусь чужу думку. Тепер у розмовах я чую дуже відверті й вільні судження. Зараз ознакою доброго тону є в українських мас-медія говорити правду, критикувати владу. Був момент, коли наша преса досить необ'єктивно писала про підготовку до проведення конкурсу Євробачення-2005. Я зібрала тоді журналістів на прес-конференцію і пояснила, що як ми навчимося створювати собі сприятливу атмосферу розвитку, то допоможемо собі. А голим критиканством ми ні до чого не дійдемо. Й тоді журналісти почули мене і змінили ставлення до того, що ми робимо. Атмосфера стала доброзичливою, відчувалося, що люди творять свою справу з патріотизмом. Хочу сказати, що революція не розколола Україну, а навпаки об'єднала!

Інтерв'ю провела Ярослава Хартяні