1100-ЛІТТЯ ЛІТОПИСНОГО ЧЕРНІГОВА

Спасо-Преображенський собор. ХІ ст.

Величний стародавній Чернігів – одне з найдавніших міст України. Розкинувшись на мальовничих пагорбах високого правого берега Десни, місто водночас зачаровує тихим розміреним спокоєм і бентежить таємницями своєї історії, що загубилися у часі. Скільки років Чернігову? Чому так називається? Хто його засновник? Хто похований в Чорній Могилі? Яка доля спіткала чернігівський літопис? Які князі поховані в усипальниці Спаського собору? Де відливали чернігівську гривню? Які загадки ще криються в підземеллях Антонієвих печер? Скільки ще чернігівських скарбів приховує земля? На ці та інші подібні запитання відповіді поки що не знайдено. Місто–загадка терпляче чекає на своїх дослідників.
Уперше Чернігів згадується в “Повісті временних літ” під 907 роком, коли після успішного військового походу русів під керівництвом князя Олега на Константинополь, між Візантією та Руссю був укладений мирний договір, за яким Візантія зобов’язувалась виплатити руським містам величезну контрибуцію. Чернігів у цьому договорі – другий після Києва, що вказує на його політичну й господарську значимість. Проте люди на чернігівській землі жили задовго до цієї писемної згадки. Сліди їх діяльності відносяться ще до IV тис. до н. е. На початку І тис. н. е. тут осіли слов’яни. На основі ж атласу «Географія» Клавдія Птоломея – видатного грецького астронома та географа (90 – 160 рр.) існує цікава гіпотеза, що Чернігів ні що інше, як місто Сірім, позначений у вищезгаданому атласі поряд з Метрополем, який ототожнюють в свою чергу з Києвом.

Борисоглібський собор. ХІІ ст.

За археологічними дослідженнями, проведеними в різний час на території міста, вчені зробили висновок, що поселення, яке дало початок Чернігову, виникло в останній чверті VII століття. Тож коли київський князь Олег в кінці ІХ століття заходився об’єднувати окремі землі в єдину державу, Чернігів, очевидно, вже існував. З початку Х століття Чернігів ввійшов до складу Київської Русі. Про важливість столиці Сіверського краю свідчить велика кількість курганів ІХ – Х століть з похованнями князів та дружинників, які півколом оточували його. Ще на початку ХІХ століття їх нараховувалось більше 500. Унікальною археологічною пам’яткою є курган Чорна Могила (Х століття), в якому було поховано князя. У кургані лежали мечі, списи, залізні шоломи, щит з мідним обкуттям, кольчуги, серпи, посуд, шашки та два ритуальні роги тура, окуті срібною оправою з чеканкою та черню. На Болдиній горі виділяються кургани Гульбище та Безіменний (кінець ІХ – початок Х століття). Величезних розмірів меч та інше бойове спорядження, знайдені в кургані Гульбище, свідчать про те, що це було поховання воїна-богатиря.
У ХІ – ХІІІ століттях Чернігів був центром одного з наймогутніших і найбільших князівств Київської Русі. Швидкому росту міста сприяло вигідне географічне розташування в басейні Десни та її притоках Снові і Сейму. По Десні і Дніпру Чернігів підтримував зв’язки з Києвом і далі з Візантією, Десна давала вихід до земель у верхів’ях Волги та Оки, а також до Новгороду. По Волго-Донському шляху місто підтримувало зв’язки з арабським Сходом.

Срібна з позолотою чаша. Чернігів. ХІІ ст.

Яким же був Чернігів в цю золоту пору свого розквіту? Дослідники вважають, що його площа становила 200 га. Місто було одне з найбільших у Європі з населенням близько 25 тисяч чоловік. Найбільш давньою частиною міста був дитинець (15 – 16 га). Він знаходився на Валу – історичній частині міста. Дитинець був укріплений глибоким ровом, земляним валом з дерев’яною стіною і мав три в’їзди – Київські, Водні та Подільські ворота. Тут розташовувались княжий двір, будинки знаті, а також головні собори міста. З півночі та заходу до дитинця підходило укріплене Окольне місто (60 га), на його території жили торгівці та ремісники. На середину ХІІ століття ремісничо-торгова частина розширилася і вийшла межі, утворивши Передмістя (88 га), яке також було укріплене й мало на своїй території багато міцних будинків та кам’яних церков. В низині з південного заходу від дитинця простягався Поділ, де жили прості люди. Основу господарського життя Чернігова складали ремесла, землеробство та торгівля. Велику роль відігравало духовне життя. Наприкінці ХІ століття тут постало єпископство. Для вирішення всіх питань суспільно-політичного життя збиралося віче. В ХІІ – ХІІІ століттях в місті карбували свою чернігівську гривню – злиток срібла шестигранної форми вагою 200 грамів. Високого рівня набуло золотарство. Майстри-ювеліри створювали прекрасні твори в різній техніці: лиття, ковка, чеканка, перегородчата емаль, чернь.
Піднесенню ролі Чернігова – столиці могутнього Чернігівського князівства в давньоруській державі сприяли його перші князі. Таким був князь тмутараканський і чернігівський Мстислав Володимирович, який правив тут з 1024 по 1034 рр. Він ні в чому не хотів поступатись Києву, в якому в той час князював Ярослав Мудрий, тож в 1030 році розпочинає будівництво першої кам’яної споруди в Чернігові – Спасо-Преображенського собору й зміцнює оборонні рубежі міста. Після смерті Мстислава чернігівські землі відійшли Ярославу Мудрому, який незадовго до своєї смерті призначив на чернігівський трон свого сина Святослава. Він княжив у Чернігові 19 років і став родоначальником династії Святославичів. Його правління відзначено багатьма важливими подіями, зокрема, будівництвом храмів та успішними битвами з половецькими ордами. При сприянні Святослава у 1069 році святий преподобний Антоній Печерський викопав на Болдиних горах печеру, на місці якого постав монастир Святої Богородиці.

Срібна чернігівська гривня. ХІІ – ХІІІ ст.

Час від часу суперечки за місто ставали особливо гострими. У 1078 році чернігівський трон зайняв Володимир Мономах, але через 16 років він змушений був визнати це несправедливим і віддав правління Черніговом сину Святослава Олегу. У 1097 році Любецький з’їзд князів визнав спадкоємні права на Чернігів і чернігівські землі за Святославичами, котрі правили тут більше 100 років. 1239 року місто розорила монголо-татарська орда.
Чернігів вклав значну лепту у розвиток давньоруської культури. Тут вівся свій літопис. Він не зберігся, але фрагменти його виявлені в Іпатському зводі ХV століття. Князі збирали бібліотеки, організовували школи. З Черніговом пов’язано виникнення багатьох билин, зокрема, про Івана Годиновича, Іллю Муромця і Солов’я-Розбійника, Івана Гостиного сина. Перу чернігівського ігумена Даниїла належить один з перших творів паломницької літератури – “Ходіння Даниїла”, в якому він описує свою подорож в Палестину в 1106 – 1107 рр. Значне місце відведено згадкам про Чернігів у “Поученні” Володимира Мономаха. Певно на ловах в чернігівських лісах, котрі так гарно описані в творі, він згубив свій золотий амулет-змійовик, знайдений уже в наш час. В Чернігові було написане “Слово про князів”, яке засуджувало князівські міжусобиці. Політика чернігівських князів, відображена в геніальному історично-літературному творі “Слові о полку Ігоревім”.

Печать Святослава Ольговича. ХІІ ст.

Славне місто прикрашали численні муровані храми. До нашого часу збереглося п’ять чудових перлин давньоруської архітектури. Це – Спасо-Преображенський собор (1036 р.), в якому поєднано візантійський хрестово-купольний храм з елементами романської базиліки. В другій половині ХІ століття на схилах Болдиних гір князь Святослав Ярославич заснував Єлецький Успенський монастир. Легенда переповідає, як в лісі біля Чернігова на гілках ялини перехожі побачили ікону Божої Матері, в честь цього явлення і дана назва. Унікальною є й Іллінська церква – безстовпний храм, побудований на схилі Болдиних гір біля входу в печеру (перша чверть ХІІ ст.). Найдавніший ярус печери розташований на глибині 12 м. На даний час відкрито 315 м таємних ходів. Величним храмом своєрідної архітектури є Борисоглібський собор (1120 – 1123 рр.), який побудував князь Давид Святославич. Цікавий і високохудожній елемент собору – капітелі з вирізьбленими символами дохристиянських вірувань. На одному з них зображено давнього птаха-тотема чернігівської землі – Сокола, який оберігає дерево життя. Птах Сокіл зберігся і гербі Чернігова. На іншому білокам’яному рельєфі вирізьблено Симаргла – фантастичну істоту з головою собаки, парою лап, пташиними крилами й тулубом, що закінчується зміїним хвостом. Ще на одному рельєфі – дві собаки, пов’язані між собою зміями. Завершує чудове намисто пам’яток давньоруського періоду 27 метрова церква Параскеви П’ятниці, побудована поблизу міського Торгу за правління Ігоря Святославича (кінець ХІІ – початок ХІІІ ст.). В її будівництві були застосовані нові стрімкі архітектурні форми з орнаментальним муруванням фасадів, які суттєво різнилися від візантійських і свідчили про існування своєї архітектурної школи.
17 вересня 2007 року на вшанування 1100-ліття літописного Чернігова Нацбанк України ввів в обіг ювілейну монету “1100 років літописному Чернігову”. Ювілей відзначили в місті, а протягом 2008 року планується провести значні заходи по вшануванню його на державному рівні, що дасть змогу належним чином відновити й реставрувати цінні історичні пам’ятки, повернути місту його минулу красу. Славний Чернігів на це по праву заслуговує..

Музичук Надія