середа, 20 вересня 2017 рокуmagyar nyelvRSS

Реквієм по Чорнобилю

26.04.2006, Наш кор..

Відзначення сумного ювілею - 20-ліття Чорнобильської катастрофи - розпочалися в Будапешті 26 квітня поминальною літургією в храмі на вул. Головній, 88. Панотець Ласло Пушкаш, говорячи на цю тему у своїй пасторській промові, серед іншого згадав об'явлення Св. Івана Богослова, який ніби передрікав подію 1986 року в Прип'яті. У Євангелії (розділ 8, вірш 10-11) зокрема, читаємо:

" І засурмив третій ангол, - і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона."

У відродженні християнських цінностей, у Бозі, зміцненні духовності й любові до ближнього матиме обновлення й українська земля, - таким був основний лейтмотив проповіді священика.

До нового розуміння трагедії двадцятилітньої давності закликали присутніх і промовці вечора-реквієму, який розпочався в середу о 17-ій годині в приміщенні "Екоцентру". Безумовно, що тон цій розмові задавав виступ Президента України Віктора Ющенка на відкритті міжнародної конференції "Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє". Ксерокопію промови розповсюдили між гостями організатори заходу - Посольство України, Державне самоврядування українців Угорщини та приймаюча сторона ( АТ "Екоцентрум", ген. дир. Міклош Сунаї).

Торкаючись духовного виміру цієї сумної події, пан Ющенко, зокрема, сказав:

"Епоха тотального нехтування людськими і природними законами завершилася на українських землях атомним ударом. Не для емоційного самокатування, але задля жорсткого і відвертого усвідомлення того, якою і чому саме такою є сучасна Україна, проведемо важку, мов прокляття столітньої бездержавності, лінію від різанини у Батурині до Голодоморів 20-х, 30-х, 40-х років, світових воєн, затоплення козацьких земель і, власне кажучи, до самого Чорнобиля. Відчуваючи свою погибель, епоха зла на прощання увігнала в нашу землю отруйне лезо, так ніби, щоб добити, дотруїти цих людей. Але це не вдалося.

/./ Не так для українства чи гостей нашого форуму, як для самого себе, хочу сказати. Українці - це великий народ. Це пасіонарний народ, який ніколи не був покорений, зберіг свою історію, своє слово, і саме завдяки своїй непокореності поставав з попелу, аби у 1991 році проголосити власну державність і свободу. Творча і працьовита вдача мого народу не терпить ані приреченості, ані змарнованості, ані життєвих прогалин. І та обставина, що в українському суспільстві вже зміцніла ідеологія повернення до життя зони відчуження, красномовно підтверджує ці слова.

Я вдячний кожному носієві цієї ідеології, серед яких найвиразніше бачу образ геніальної Ліни Василівни Костенко, чиє мудре слово і настанову приймаю як громадянин, як Президент України.

/./ Я вірю у краще. Для Чорнобиля повинен настати новий світлий день. День надії, власне, день відродження. Я прошу кожного із вас у знаменну дату 26 квітня, о 9 годині вечора запалити вдома свічки в пам'ять про наших загиблих братів і сестер. Нехай з того боку всесвіту, де немає байдужості, побачать ці вогники їхні серця і возрадуються."

Вечір в "Екоцентрумі" розпочався з виступу Дмитра Ткача, Надзвичайного і Повноважного Посла України в Угорщині. Він нагадав, що вибух на ЧАЕС стався о 1 год. 24 хв. 26 квітня 1986 року. Пожежа і рятувальні роботи тривали під час ліквідації активної фази викиду десять днів. Внаслідок прямого випромінювання упродовж кількох діб померло 22-є осіб. За один день територія навколо станції перетворилася на 30-км мертву зону. Понад 100 тис. мешканців залишилися без домівки. Майже 10% території України зазнали прямого радіаційного ураження. Загалом постраждало бл. 5 млн. осіб, у тому числі понад 2 млн. - мешканці України. Дмитро Ткач особисто брав участь у заходах з ліквідації наслідків Чорнобильської аварії. Він віддав шану загиблим героям і тим майже 12 тисячам ліквідаторам, які померли від різних хвороб, спричинених радіаційним випроміненням, тому що, за його словами, вони врятували світ від неминучої загибелі. Справа в тому, додав пан Посол, що на станції проводили випробовування водневої бомби. Якби не скоординовані дії рятувальників, тяжкі наслідки катастрофи відчула б уся планета.

Голова ДОСУУ п. Ярослава Хартяні подякувала гостям за те, що вони прийшли на вечір-реквієм. Вона не проголошувала промови, тільки прочитала власний переклад на угорську вірша Марічки Гаркавої, яка померла від променевої хвороби. Такі особисті одкровення про Чорнобиль дуже рідко звучать в Угорщині, тому склалося враження, що присутні в залі угорці, і не тільки вони, з посиленою увагою вслухалися у цю просту поетичну сповідь хворої української дівчини. Гучні оплески гостей тільки підтвердили це спостереження.

Підполковник пожежної служби України Валерій Тимченко брав безпосередню участь у рятувальних роботах. Його розповідь про складну й небезпечну роботу в Чорнобильській зоні, наведення маловідомих фактів і деталей також розширили уяву присутніх про Чорнобиль.

Спогадами про свою дипломатичну роботу в Києві постчорнобильського періоду поділився перший Посол Угорської Республіки Андраш Палді. Він був одним з тих дипломатів, хто незважаючи на вмовляння друзів, колег і знайомих не побоявся радіації і давав правдиву інформацію у своїх повідомленнях додому про ситуацію в Україні тих часів.

Мистецьку частину вечора продовжили учні музичної гімназії ім. Золтана Кодая. Квартет кларнетистів під керівництвом Олександра Щура виконав твір композитора Василя Барвінського "Молитва". Співачка Товариства української культури Анна Ляхович заспівала дві українські пісні: духовного змісту - "Під твою милість прибігаєм, Богородице-Діво." та історично-журливу "Чуєш, брате, мій!..".

Скрипаль Михайло Штефко виконав дуже популярну і для багатьох улюблену мелодію композитора Скорика "Мелодія". Подружжя Жужа Макаус (рояль) та Олександр Щур (саксофон) зіграли "Адажіо" Томазо Альбіноні. Як зауважив пан Олександр перед виконанням мелодії, вона вже упродовж трьохсот років не втрачає своєї популярності, бо італійський композитор зумів талановито виразити в ній як прості, так і дуже складні почуття людської душі від радості і до смутку.

Відтак у сусідньому залі "Екоцентру" бажаючі мали можливість ознайомитися з фотовиставкою, присвяченою темі Чорнобиля. Організатори запросили присутніх на скромне прийняття, щоб пом'янути душі жертв катастрофи.